Екстрене засідання РБ ООН щодо Карабаху завершилося одноголосним закликом до учасників військового конфлікту до припинення вогню і мирним переговорам. Якихось особливих резолюцій ніхто не представляв.
Зате на дипломатичному фронті позиції сторін почали потихеньку оформлятися в щось більш конкретне.
МЗС Туреччини вперше офіційно допустив військове втручання в конфлікт, пообіцявши Азербайджану будь-яку допомогу, в тому числі, і на полі бою. Крім того, Чавушоглу підтвердив те, про що я писав і говорив раніше, пояснюючи мотивацію Туреччини підтримувати ескалацію — він пропонував Росії «сирійський варіант» врегулювання питання, але в Москві відмовилися.
У МЗС РФ заявили, що не згодні з заявами Анкари з приводу Нагірного Карабаху і не приймають їх. Відбувся другий за тиждень телефонна розмова Путіна і Пашиняна, як раз після інциденту зі збитим вірменським літаком.
Президент Франції Еммануель Макрон виступив з різкою заявою проти Туреччини, і заявив, що не дозволить їм завоювати Нагірний Карабах. Він зателефонував Путіну і Трампу, після чого поспілкувався з представниками Вірменії. Знову підняв питання санкцій проти Туреччини. А Кіпр в черговий раз заблокував санкції проти Білорусі, вимагаючи аналогічних санкцій проти Туреччини за Східне Середземномор’я.
Голова Європейської Ради Шарль Мішель провів переговори з лідерами Азербайджану і Вірменії, але ця розмова нічим не завершилася. Після цього по телефону поговорили глави МЗС РФ і Вірменії.
Туреччина йде відмова з приводу збитого вірменського Су-25, заявляючи, що його збили не вони, а азербайджанці. Я думаю, така риторика пов’язана з намаганням залишити свою участь у конфлікті розмитим, нечітким і туманним, щоб формально-юридично не було за що зачепитися їх ворогам на Заході. Поки що.
Насамперед, це пов’язано з санкціями з боку США і Євросоюзу. У Штатах цю тему проштовхує потужне вірменське лобі, якому можуть допомогти не менш могутні нині близько-еміратські і близько-саудівські кола, вороже ставляться до Туреччини.
В ЄС питання санкцій «завис» завдяки Німеччини, де спрацювали, з одного боку, небажання Берліна йти на конфронтацію з Анкарою і розвалювати угоди біженцям, а з іншого боку, про-турецьке лобі. Санкції проти Туреччини в ЄС активно просувають Греція, Кіпр і Франція, у яких з Анкарою рахунки по Східному Середземномор’ю і Лівії.
Пряме втручання Туреччини у війну своїми силами може дати її противникам додатковий привід вимагати санкцій, і посилювати міжнародне тиск, а вірменам стане легше доводити, що це не війна Азербайджану за «історичну справедливість» і не відновлення чийсь територіальної цілісності, а просто змову з метою знищити Вірменію, де Туреччина грає головну роль.
Історія з турецьким винищувачем, який збив вірменський літак — будь вона правдою чи ні — підвищує градус конфлікту і збільшує ризик розширення географії війни в Нагірному Карабасі і учасників конфлікту за рахунок Туреччини, РФ і навіть Ірану.
На самій передовій інтенсивність бойових дій не змінилася. Бої йдуть по всій лінії зіткнення. Вірмени повідомляють, що утримують позиції і не пускають противника на свої території. Азербайджанці заявляють, що наносять вірменам відчутної шкоди і поступово займають якісь стратегічні позиції на півдні і півночі.
На медійному фронті основні спекулятивні меседжі, якими закидається інфо-простір і навколо яких створюються наративи, такі:
- Туреччина перекидає пакистанських і сирійських бойовиків в Карабах.
- Вірменія перекидає сирійських курдів в Карабах.
- Росія не буде допомагати Вірменії. У Вірменії немає союзників.
- Туреччина не буде допомагати Азербайджану. Вони їх обов’язково кинуть.
- В Карабасі побачили російських найманців з ПВК «Вагнер».
Штати знову закликали обидві сторони до припинення вогню і переговорів. Ердоган поговорив з Борисом Джонсоном. А Греція знову висловила підтримку Вірменії. А канцлер Австрії закликав ЄС ввести санкції проти Туреччини і припинити з нею переговори
Свою стурбованість висловили саудити. Це збіглося з новиною, яку поширила турецька газета Cumhuriyet» про те, що Саудівська Аравія ввела ембарго на імпорт товарів турецького виробництва — це близько $ 3,3 млрд.
Росія не поспішає втручатися в конфлікт, та й не має це робити. Заяви в ОДКБ про допомогу від Вірменії не було, Туреччина поки що не наважується відкрито входити в конфлікт, і це Москву цілком влаштовує. Їм буде вигідно вийти на прийнятний з Туреччиною формат переговорів як «миротворців», якщо вдасться потягнути конфлікт, виснажити сили сторін і уникнути прямого втручання в нього Туреччини.
Адміністрація Трампа жодної конкретної позиції не займає. Окремо працюють конгресмени, яких вже напружила вірменська діаспора — поки що обмежилися засудженням Туреччини та Азербайджану, питання про санкції лише висить у повітрі, в Білому Домі на це не хочуть йти напередодні виборів.
У свою чергу, вірмени, вустами свого лідера Пашиняна сьогодні вранці спочатку заявили про готовність до мирних переговорів, але потім різко передумали — після повідомлень про азербайджанському ударі по столиці Нагірного Карабаху Степанкерту, що призвів, за повідомленнями вірменських джерел, до численних поранень мирних жителів і руйнувань міської інфраструктури і комунікацій.
Загалом, дипломатичні маневри навколо Нагірного Карабаху якихось істотних результатів поки що не дають і розбиваються про безкомпромісність сторін конфлікту і небажання, насамперед, Туреччини, поки що обговорювати умови переговорів.
Першоджерело.
Публікується за згодою автора.
