Найбільше мене дивує на цих київських виборах, що майже не задіяна іміджева ніша «господарника». Кандидата, який акцентує увагу не на політичних моментах, а зосереджується на питаннях функціонування міста, як великого господарства — з транспортними, комунальними та іншими підсистемами.
Приміром, той же Віталій Кличко зосереджує свою увагу на інфраструктурних проектах, але це і зрозуміло. Він — чинний міський голова. Що стосується інших, то на виборах чимало «шоуменів», які, звичайно, теж говорять про комунальне господарство або транспорті, але ясно, що, наприклад, той же Сергій Притула буде розраховувати на підтримку городян явно не за це. При цьому, «шоуменів» на нинішніх виборах так багато, що вони, мабуть, найбільш плідно конкуруватимуть між собою, послаблюючи один одного.
Як тут не згадати про мудрість, що генерали завжди готуються до воєн, які вже пройшли. Так і партійні функціонери готуються до минулих виборів, а тому поставили на потік генерування «нових облич», хоча зараз на перший план може вийти прямо протилежний запит виборця.
Що стосується класичних «господарників», то екс-мер Олександр Омельченко вже явно сходить з політичної арени, і серйозно його претензії сприймати вже неможливо. Стабільний і консервативний виборець «Батьківщини» теж навряд чи б сприйняв якесь «нове обличчя» від цієї партії, так що висунення давнього соратника Тимошенко Олексія Кучеренка від «Батьківщини» також не дивує. Кучеренко хоча б має відповідний досвід роботи на посаді міністра комунального господарства та керівництва Запорізької ОДА.
Має комунальний і мерський досвід і ще один екс-мер — Олександр Попов. Але з ним проблема чисто політичного плану. Він, може, і хотів би на щось серйозно претендувати саме в Києві, але як це робити, маючи в бекграунд минуле з Януковичем і «Регіонами», а сьогодні — висунення від ОТЗЖ? Ти можеш говорити тільки про господарство, але голосувати за тебе в Києві все одно будуть тільки «антімайдановци».
Цікаво, що витримує паузу ЄС, обмежуючись бордами з Порошенком. Очевидно, висування будь-якого кандидата для них несе в собі певні ризики, але невисунення може ще більш ризиковану ситуацію. Можна було б підтримати якогось зовнішнього «патріотичного кандидата», але час для цього теж йде.
За підтримки Кличко на виборах з боку ЄС. Звичайно, мова про якусь «щирої допомоги» в даному випадку не йде. До речі, реакція самого Кличка на все це, як ми знаємо з розміщеного в мережі відеоролика — «стримана». Мовляв, він йде сам і ні з ким не торгується.
У ЄС просто немає кандидата, який не опускав своєї б їх рейтинг, а навпаки, піднімав. Це партія виключно одного Петра Порошенка. Усе. Висування першим номером до Київради Марини Порошенко — найкраще тому підтвердження. При таких умовах найрозумніше — взагалі не висовуватися. Ну не Михайла же Порошенко просувати? Ні, звичайно, можна було б і це зробити. Цьому б ніхто не здивувався, але що б це їм дало?
У той же час, для партії, яка претендує на загальнонаціональне лідерство, відмова від участі у виборах мера виглядає несолідно. Тому треба придумати певний позитивний привід. І його знайшли. Мовляв, це якась протидія «проросійським силам» і т.д.
Хоча реально — це спроба відхопити собі в партійну скарбничку трохи персонального рейтингу Кличко, який, чого гріха таїти, в Києві дійсно дуже серйозний.
Фактично, це спроба зіграти в гру «А ми теж за Кличка!» Хоча у Кличка є власна партія, і йому така підтримка потрібна не сильно. Ну, а кого б підтримували виборці ЄС в Києві, якби не це формальне «добро»? Пальчевського? Або Попова?
Цікаво, хто ще з партій надумає «задушити в обіймах» Кличко і «примазатися»? Мабуть, не тільки ж в ЄС до такого додумалися?
Ну і окрема тема — це кандидати, яких зараз масово висувають «заради кількості». Наприклад, нардеп від Луганської області Сергій Шахов, який вирішив балотуватися від партії «Наш край», або екс-представник «Самопомочі» Сергій Гусовський, в цей раз вирішив представляти «За майбутнє», або екс-мер Харкова Михайло Добкін.
Сенс висунення і досить активної рекламної кампанії цих кандидатів залишається загадковим, адже уявити собі реальність, в якій вони можуть перемогти в Києві, особисто мені — важко. Мабуть, це просто спроба «розкрутки» певних партійних проектів в загальнонаціональному масштабі та залучення до них уваги. Тоді все стає на свої місця.
Першоджерело.
Публікується за згодою автора.
